Основне/Аналiтика

Міграційний потенціал України в контексті візового режиму з ЄС

Донецький інститут соціальних досліджень та політичного аналізу в рамках громадської ініціативи консорціуму експертних організацій "Європа без Бар'єрів" пропонує Вашій увазі розгорнутий аналітичний звіт "Міграційний потенціал України в контексті візового режиму з ЄС".

Аналітичний звіт підготовлено за підтримки Європейської програми Міжнародного Фонду "Відродження". Даний звіт містить  ймовірний міграційний потенціал громадян України загалом, а також  в країни Європейського Союзу за умов лібералізації шенгенського візового режиму для українських громадян, зокрема. Звіт, також, презентує  аналіз «профілю» сьогочасних міграційних настроїв українського суспільства та прогноз змін, пов'язаних з вірогідною відміною візового режиму для поїздок українців  в країни ЄС.

Існує значний дефіцит наукових даних відносно основних характеристик української міграції. Це породжує нерідко суперечливі й політично заангажовані судження всередині країни та за її межами, створюючи проблеми в розробці та реалізації адекватної міграційної політики держави та у відносинах з нашими сусідами. Одне з базових питань в цьому сенсі – міграційний потенціал країни.

Міграційний потенціал – можлива на певний момент чисельність населення, яка може виїхати з країни проживання за умови збереження значущості і структури виштовхуючих і утримуючих чинників. Міграційний потенціал може бути реалізований протягом 5-7 років: по закінченню цього терміну міграційні установки можуть суттєво змінюватися, крім того, змінюється і склад населення, особливо найбільш мобільних вікових груп. Величина міграційного потенціалу визначається двома складниками: демографічною ємністю і установками на виїзд з держави проживання. Міграційні установки, на відміну від демографічної ємності, мінливі і визначаються, насамперед, ситуацією, що складається в країні проживання і державі приймаючій потенційних мігрантів. Соціологічний інструментарій дозволяє дати відповіді як щодо величини міграційного потенціалу, так і щодо міграційних установок у свідомості населення країни.

Основна мета даного дослідження – прогноз граничних значень міграційного потенціалу України загалом та в країни Шенгену зокрема з урахуванням можливої лібералізації візового режиму. Осмислення результатів дослідження дозволило сформулювати наступні висновки.

 «Ядерний», ймовірний та сукупний міграційний потенціал

Слід розрізняти «ядерний», ймовірний та сукупний міграційний потенціал. Потенціал міграції з країни, яка може бути направлена в усі сторони світу і включає «переконаних, твердих мігрантів – ядро» та «ймовірних, але таких, що не прийняли рішення», можна визначити як сукупний країнний міграційний потенціал. Потенціал міграції з країни, направлений до країн Шенгенської зони, який включає «переконаних, твердих мігрантів до Шенгену» та «ймовірних, але таких, що не прийняли рішення», визначимо як сукупний шенгенський міграційний потенціал. Міграційний потенціал України виразно «воронкоподібний». «Воронка міграційного потенціалу» існує у двох вимірах. З одного боку, за вектором географічно-цільовим, з іншого, за твердістю установок на міграцію. Найбільш широким є сукупний країнний міграційний потенціал, меншим є сукупний шенгенський потенціал, найменший потенціал орієнтованих на трудову міграцію та еміграцію в країни Шенгену. За цим вектором «воронка» звужується у відсотковому вимірі від 17% до 10,4% і 5,4%. В абсолютних числах маємо: 5,850 млн – потенціал міграції сукупно по країні; 3,580 млн – потенціал міграції сукупно по Шенгену та 1,860 млн – сукупний шенгенський потенціал трудової міграції та еміграції.

Найбільш значимим для розуміння рівня реального масштабу частки тих громадян України, хто нині практично готовий виїхати з країни на якийсь тривалий термін чи й назавжди, є показник «ядерного» міграційного потенціалу. «Ядро» сукупного країнного потенціалу становить 5,4%, що в числовому вимірі відповідає 1,860 млн осіб.

Реальний міграційний потенціал у напрямі країн Шенгену – 3,7% населення України. Це «ядро», «тверді» мігранти. Вони становлять третину від сукупного шенгенського міграційного потенціалу, який включає кожного десятого жителя України (10,4%), однак дві третіх з них належать до ймовірних мігрантів (6,7%). Якщо за чисельністю сукупно по Шенгену маємо 3,580 млн осіб, то «ядерний» шенгенський міграційний потенціал складає 1,274 млн. Найбільш вузьким виглядає «ядро» шенгенського потенціалу трудової міграції та еміграції з України. У відсотках – 1,5 %, в абсолютних числах – приблизно 516 тис. осіб.

Ціннісні орієнтації і чинники міграційної мобільності

- Активність позиції людини у ставленні до життєвих проблем, упевненість в наявності можливостей змінити ситуацію і здатність спланувати ці зміни украй важливі для розуміння реальних чинників міграції та її потенційного обсягу. Тому найважливішою детермінантою міграційного потенціалу є оцінка існуючої соціально-економічної ситуації в місці проживання і перспективи її зміни в майбутньому – як з погляду конкретних чинників, що впливають на сприйняття, так і з позицій можливих шляхів і способів її зміни.

  - Оцінка людьми наявної ситуації та змін за останній рік виступає фактором сприяння міграційним настроям. Негативна оцінка змін за рік значно розповсюдженіша за оцінки позитивні (36% проти 25%), але не є абсолютно переважаючою (37% вважають, що вона не змінилась).

  - Помітні залежності оцінок від регіону проживання та віку опитаних. Найбільш негативістська оцінка змін за рік в Центральній Україні (44%), більш поміркована – на Заході (24%). На сході і півдні України 38% відзначили погіршення ситуації, 22% – покращення, 40% – залишилась без змін. Про погіршення ситуації в рідному місті чи селі заявили серед молоді 25%, серед респондентів пенсійного віку (понад 60 років) – майже кожен другий (48%).

  - Оцінки перспектив дещо кращі від оцінок змін за останній рік. Розподіл оптимістів і песимістів майже симетричний – по третині (33% та 32%). Майже стільки ж вважають, що ситуація і надалі залишиться без змін. Песимістів найбільше серед тих, хто і поточну ситуацію оцінює в чорних барвах. Оцінка перспектив у регіональному вимірі має свої особливості. У відповідях жителів Південно-Східного та Центрального регіону виявляється тривожна тенденція: серед тих, хто поточну ситуацію оцінює як таку, що «загалом покращилась», значний відсоток становлять ті, хто очікує погіршення в майбутньому (16% і 17% відповідно). Менше очікувань і більше розчарувань серед населення саме на сході та півдні країни.

  - Більшості співвітчизників оптимістами не дають бути проблеми, пов’язані зі складним матеріальним становищем і станом здоров'я. Їх відзначили, як ті, що найбільше зараз турбують, відповідно 59% і 53% опитаних. Рідше виділяли комунально-побутові проблеми (31%) і стурбованість майбутнім дітей і онуків (24%), хоча вони займають наступні позиції за згадуваністю. Немало людей стурбовані політичними та економічними проблемами в суспільстві (16%) та переймаються особистою безпекою й безпекою рідних (14%). Природно, що картина ключових проблем відрізняється, інколи кардинально, залежно від віку і рівня забезпеченості, а по деяких проблемах – і від регіону.

  -  Принципово важливим для наявності чи відсутності міграційних настроїв є стратегії і способи реакції на ситуацію. Ми умовно виділили кілька типів респондентів, відповідно до рівня їх «проактивності»: крайні точки зору представляють «пасивні песимісти» і «активні оптимісти». Розподілені вони приблизно порівну – з невеликою перевагою у бік песимістів. Групи за цими типами виділяються достатньо чітко, і цілком можна виділити стійкі їх характеристики, у тому числі і за моделями міграційної поведінки.

  - Попри значну питому вагу «песимістів», питання про те, що можна зробити в обставинах, що склалися, багатьох респондентів ставить у безвихідь. Так, 41% вказали, що «такі люди, як я, нічого не можуть зробити». Тим часом, проактивні стратегії – зміна роботи, способу життя, переїзд або еміграція – в цілому позначили не більше чверті опитаних. Конкретно переїзд в інше місто або країну позначили 9%, з яких 7% вказали на тимчасові заробітки або еміграцію як стратегію зміни ситуації.

  - Цей феномен пасивності в цілому універсальний для представників усіх регіонів країни. Жителі західних областей порівняно більш орієнтовані на активні стратегії вирішення життєвих проблем, але і в цьому випадку їх активність більше зорієнтована на зміни всередині країни, аніж на зміни власного способу життя, в тому числі через зміни місця роботи (акцент на опосередкованих методах впливу на ситуацію, на зразок політичної активності).

  -  При цьому до тимчасового або постійного працевлаштування за кордоном як до способу вирішення матеріальних проблем більшість опитаних ставляться нейтрально-позитивно, хоча, як вище наголошувалося, самі не готові використовувати цю стратегію. Дві третини опитаних не мають планів виїзду зараз, і маловірогідно, що матимуть в осяжному майбутньому. Питома вага тих, хто як мінімум не унеможливлює розгляд такого варіанту в майбутньому, складає 31%. А чіткі, конкретні плани щодо виїзду є тільки у 5% опитаних.

Перший розділ аналітичного звіту Ви зможете  Завантажити тут
Решта звіту буде опубліковано вже згодом !